freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Оксана Радушинська

Терпи. Борись. Греби у злій воді,
Ковтаючи брудну її отруту.
Ніхто ні з ким. Насправді ми – одні
У паводку оцім. В негоду люту.
І коли холод зціпить до кісток.
Й коли пече у грудях від знемоги.
Ніхто ні з ким. І кожен сам свій крок
Виважує і здійснює… з дороги.
Бо тільки так. Бо тільки навмання.
Не битим шляхом, яким йшли віками.
А чагарями. А під воронням.
Намацуючи стопами й руками
свої сліди, обпалені вогнем.
Свої слова, на тернищах розтяті.
Колишні лики всіх своїх імен.
Тепло долонь в меча на рукояті.
І те, що має статись по імлі.
І що цвісти без цвіту научилось…
Терпи. Борись. Греби у злій воді.
Бо народилась.
Tags: поезія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments