freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Євгенія Більченко

ARHE

Моє серце болить одразу за всі світи.
Але всі - не вмістити в груди.
І вийшло так,
Мій народе, що я лишаюся там, де Ти:
Я втомився шукати правди по тих світах.

І тепер я блукаю містом, як добрий звір
І несу свої гени, здерті на шкірний стяг.
Мій народе, бери на пам’ять мій смертний твір,
Бо віднині я знаю вартість свого життя.

Ми потрібні, зізнайся, тільки самим собі.
Мова – хвора.
Їй – страшно.
Краще помовчимо.
А під небом літають голуби голубі
І розносять за вітром зграї чужих думок.

Я не хочу чужих.
Я надто повільно йшов
До дитинства в старих бабусиних чобітках.
На душі заростає древній хрестатий шов.
Зігріває долонь забитий у кістку цвях.

Кожен з наших фронтів по осені прагне в тил.
На барочних дзвіницях кров’ю стікає мідь.
Мій народе, я залишаюся там, де Ти, −

І нехай безкінечний Всесвіт мені простить.

6 грудня 2013 р.
Tags: поезія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments