freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Гендерна дисфорія серед дітей препубертатного віку

Невеличка розвідка навздогін попередньому посту.
1) Зустрічається відносно рідко - за приблизними оцінками менше 1%, але й не є якимось надзвичайним явищем. Останнім часом діагностують все частіше, ніж раніше, чи просто стали частіше звертати увагу, чи насправді частіше зустрічається - хто зна.
2) Помітно частіше серед хлопчиків, ніж серед дівчаток. Співвідношення, за разними даними, від 2:1 до 4.5:1.
3) Найчастіше дитяча гендерна дисфорія сама по собі компенсується в підлітковому віці - від 80 до 95% випадків. Але прогнозувати, у кого компенсується, а в кого ні - зараз неможливо.
4) Є висока кореляція між гендерною дисконкордантністю в дитинстві та гомо- і бісексуальністю. 75-80% тих, що пережили гендерну дисфорію в дитинстві, стають гомо- або бісексуальними дорослими.
5) Причини - різноманітні: протест проти обмежень гендерної ролі (неконформність); бажання відповідати очікуванням батьків; спроба захиститися від аб'юзу; ворожі або дистантні стосунки з одним із батьків, переважно - тієї самої біологічної статі, тощо.
6) Генетичні фактори можуть відігравати роль, але не є вирішальними. Дослідження ідентичних близнюків показують, що в 80% випадків в парі близнюків не має збігу - в одного (однієї) гендерна дисфорія є, в другого (другої) нема.
7) У випадках гендерної дисфорії у дитини показана сімейна та/або індивідуальна психотерапія.
8) Як рекомендують поводитись психотерапевти: не заохочувати і не "підігравати" дитині в цьому, але й сварити, карати, насміхатися, принижувати, забороняти - також не треба. 
9) Останнім часом в деяких країнах, зокрема в США, застовують інший підхід - дітей з гендерною дисфорією, по-перше, заохочують до цього, по-друге, активно медикалізують - виписують медикаменти, що пригнічують статевий розвиток, а потім їх чекає операція або серія операцій з корекції статі (sex-reassignment) і прийом відповідних гормонів впродовж цілого життя.
Моя думка: шкідлива та небезпечна практика, якщо взяти до уваги, що в більшості дітей, навіть якщо їх просто _не_чіпати_, проблема мине сама по собі, без будь-яких інвазивних втручань. Особисто я щаслива, що в моєму дитинстві такого не практикувалося і мені дали вирости тим, ким я є, без необхідності змінювати своє тіло такими агресивними засобами.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments