freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Тетяна Федорчук "Культурна ідентифікація білінгвів"

Статтю присвячено проблемі культурної належності двомовних осіб. З урахуванням типів двомовності, мотивацій засвоєння другої мови, ступеня інтегрованості в іншу культуру запропо­новано розрізняти бікультурний та монокультурний білінгвізм. Окреслено суттєві ознаки назва­них видів двомовності, а також виділено види пресупозицій, що можуть виникати під час спілку­ вання білінгвів залежно від їхньої моно- чи бікультурності.
Вивчаючи проблеми білінгвізму, слід брати до уваги, що, засвоюючи іншу мову, індивід од­ночасно долучається до іншої культури, бере
участь у процесі так званої акультурації. Цим терміном звичайно позначають сприймання інди­ відом або цілою національно-лінгвокультурною спільнотою культури іншої спільноти, що тісно пов'язане з мовою. Ідея нерозривного зв'язку мови та культури, залежності сприйняття та чле­нування світу від мови спілкування та відповід­но від залученості до певної культури набула ак­туальності з появою відомої гіпотези Сепіра-Уорфа: «Ми членуємо природу у напрямку, який підказує нам мова... Ми членуємо світ, організовуємо його в поняття та розподіляємо значення так, а не інакше загалом тому, що ми учасники угоди, яка передбачає подібну систематизацію. Ця угода має силу для певного мовного колективу та закріплена у системі моделей нашої мови» [7]. Таким чином, мова зумовлює спосіб пізнання на­вколишнього світу, тип мислення мовців, але й сама в свою чергу відображає особливості національного сприйняття та усвідомлення життє­вих реалій, тобто маємо взаємну залежність мови і національної свідомості.
Олександр Потебня вважав незаперечним зв'язок мови, мислення і культури, наголошую­чи, що мова, сегментуючи певним чином оточуючу дійсність, наділяючи різною значущістюїї факти, розставляючи ціннісні акценти, творить власну лінгво-культурну картину світу. О. Потеб­ня розглядав відмінності різних мов передусім як «глибоко відмінні системи прийомів мислен­ня», а не лише як відмінності у номінації об'єктів чи в граматичних конструкціях [6].
Кожна особистість формується в суспільстві у процесі соціалізації, через мову долучається до національної культури, засвоює національно мар­ковану систему ціннісних координат, внаслідок чого усвідомлює свою національну ідентичність. Загалом «саме спільність засвоєної культури, а точніше - спільність розпредмечених культурних предметів та освоєних вербальних описів куль­турних предметів і визначає спільність свідомості комунікантів. Ця спільність в першу чергу забез­печує можливість знакового спілкування, коли комуніканти, маніпулюючи у міжсуб'єктному просторі тілами знаків, можуть асоціювати з ними однакові ментальні образи» [5].
Одномовна особистість інтегрована в куль­турний простір лише своєї лінгво-національної спільноти, її бачення дійсності обумовлене спе­цифікою національного світосприйняття, менталь­ності, що втілюються у мові і через неї ж фор­муються. Індивідуальний когнітивний простір та­кої особистості, а також набір колективних когнітивних просторів тих соціумів, у які вона інте­грована, утворюються на основі когнітивної бази тієї національно-лінгво-культурної спільноти, чле­ном якої вона є. Когнітивна база - це сукупність знань, концептів, уявлень, спільних майже для всіх членів певної національно-лінгво-культурної спільноти. Основною складовою когнітивної бази є національно детерміновані інваріанти сприйнят­тя «культурних предметів», а не індивідуальні уяв­лення про них окремих індивідів. Елементами когнітивної бази є прецедентні феномени (прецедентні імена, вислови, тексти, ситуації), фрейми, кліше та штампи свідомості, стереотипи.
Якщо індивід засвоює іншу мову, то відпові­дно можна говорити не лише про проблему білінгвізму, а й про проблему так званої бікультуральності, оскільки при двомовності маємо справу не тільки з двома різними системами лінгвістичних навиків, а й з різними системами навиків культури. Тут варто згадати етнопсихо­логічну теорію лакун Ю. Сорокіна, І. Шевченка. Ця теорія розробляє такі загальні проблеми, як опис досвіду лінгвокультурної спільноти з по­зицій розміру культурологічної дистанції між культурами-комунікаторами. Під поняттям «ла­кун» автори теорії розуміють те, що «...в одних мовах і культурах позначаються як окремості, а
в інших не сигналізуються, тобто не знаходять загальнозакріпленого виразу» [8, 50]. Вони свід­ чать про надмірність або нестачу досвіду однієї лінгвокультурної спільноти відносно іншої. «Якщо двомовний індивід не засвоює такі соціально значущі «окремості» (лакуни), не оволодіває правилами інтерпретації смислів, які традицій­но фіксуються у локальній культурі, то це може призвести до збоїв у комунікації. Такий індивід частково або повністю не розуміє текст» [там само]. Таким чином, двомовність, перш за все продуктивна, передбачає оволодіння інтерпре­тацією смислів іншої мовної культури, що веде до культурно-естетичної двомовності, формуван­ня білінгвокультурного індивіда. Отже, поряд з мовною та мовленнєвою компетенцією фор­мується компетенція культурна, відбувається знайомство індивіда з елементами когнітивної бази тієї лінгвокультурної спільноти, мову якої він засвоює.
Є. Верещагін, звертаючись до проблеми акультурації, намагався простежити зв'язок між типа­ми білінгвізму та рівнями акультурації [2]. На основі цього він виділив кілька рівнів акульту­рації. Це слабка, або початкова, акультурація, яка характеризується наявністю адаптації. Під адап­тацією розуміється такий етап контакту культур, коли індивід або вся етнічна спільнота (при ма­совому білінгвізмі) зберігає свої первинні куль­турні елементи, що вступають у конфлікт з чу­жими. Тобто модель поведінки, стосунків визна­чається все ж більшою мірою власними культур­ ними елементами. Такому рівню акультурації відповідає рецептивний, часто субординативний
білінгвізм. Середня, або просунута, акультурація характеризується більш глибоким засвоєнням елементів чужої культури. Цьому рівню відпові­дає медіальний білінгвізм. І нарешті останньою стадією акультурації є повна, або кінцева, акуль­турація. При цьому індивід або етнічна спільно­та повністю засвоює всі елементи чужої культури, всі властиві їй моральні, естетичні цінності. Повній акультурації відповідає координативний білінгвізм. Наслідком цього рівня акультурації є культурна асиміляція, тоді як наслідком координативного білінгвізму може бути відмова від рідної мови та перехід на іншу мову, тобто зміна мови.
Цей дослідницький принцип, що визначає необхідність градуювання шкали «двомовність - культура - поведінка» видається нам дуже про­дуктивним. Наше дослідження показало доціль­ність виділення двох типів можливих ситуацій.
1. Монокультурний білінгвізм. Монокультур­ному білінгву притаманна одна когнітивна база: це база його рідної мови. Засвоєння другої мови у даному випадку обмежується лише набуттям певної мовної компетенції, але не приводить до появи компетенції культурної, до можливості інтерпретації смислів, які зафіксовані в іншій культурі. Така особа, спілкуючись іншою мовою, сприймає світ та інтерпретує явища через при­зму власної мовної культури. Мовлення моно­культурного білінгва, реалізуючись вторинною мовою, часто має смислове наповнення його рідної мови, спирається на прецедентні феноме­ни її когнітивної бази, активізує кліше, штампи, асоціації, типові для мовної свідомості рідної лінгвокультурної спільноти. Це може бути при­чиною збоїв у комунікації, часткового, а іноді й
повного непорозуміння.
Як приклад можна навести уривок з інтер­в'ю латвійської співачки Л. Вайкуле, яка росій­ську мову почала вивчати у дев'ятнадцять років: «Был только один язык, который понимали все. Надо же было как-то общаться! А сейчас я уже лихо говорю. Может, потому, что я специально его учила. Но не знаю язык еще до конца. Ведь много очень специфических слов. Был на съем­ках один смешной случай. У меня по сценарию реплика: «Потапыч, во дворец!» (шофер Снеж­ной королевы - медведь.-Авт.). А я спрашиваю: «Кто такой Потапыч?» То, что в русских сказках так называют медведя - тонкости, которых я могу не знать» [1].
Монокультурний білінгвізм спостерігається у випадках, коли індивід засвоїв другу мову з утилітарною метою (наприклад, щоб отримува­ти необхідну інформацію цією мовою, вести до­слідження з теоретичних проблем, мати змогу спілкуватися під час перебування в іншій країні). Монокультурним буває, як правило, пізній штуч­ний білінгвізм, тобто оволодіння другою мовою відбувається не в дитинстві, а у більш зрілому віці, і протікає за умов активного і свідомого впливу на становлення цього вміння. Найчасті­ше засвоєння білінгвом другої мови неконтакт­не, за відсутності безпосереднього тривалого контакту з основною масою носіїв цієї мови. Монокультурний білінгвізм - це або рецептив­ний білінгвізм, або такий, продуктивна реаліза­ція якого відбувається лише час від часу.
2. Бікультурний білінгвізм. Цей тип білінг­візму передбачає одночасну наявність у свідо­мості індивіда двох когнітивних баз, співвідносних з тими мовами, якими володіє білінгв. Бікуль­турний білінгвізм найчастіше притаманний осо­бам, які через різні обставини засвоюють, крім рідної, ще й другу, домінуючу в певному су­спільстві, мову. Оволодіння другою мовою від­ бувається, як правило, в ранньому віці, паралель­но із засвоєнням рідної мови, природно, тобто без цілеспрямованого впливу на вироблення вміння вживати обидві мови (мається на увазі механізм навчання та корекції знань). Засвоївши в дитинстві паралельно обидві мови, індивід ча­сто визнає рідною як одну, так і іншу мову. Шля­хом виникнення бікультурного білінгвізму може бути також вивчення другої мови у більш зріло­му віці з метою інтеграції в інше лінгвокультурне середовище. У будь-якому разі тут передба­чається високий рівень володіння другою мовою, найчастіше це продуктивний змішаний білінг­візм.
Як відомо, обидві мови білінгва не є цілком рівноправними: одна мова - основна, або домі­нуюча, а інша - вторинна. Домінуючою буде та мова, якою білінгв послуговується частіше (при змішаному білінгвізмі), або та, яка охоплює шир­ше коло сфер спілкування (при чистому білінг­візмі). При бікультурному білінгвізмі можна го­ворити, на нашу думку, і про домінуючу та вторинну когнітивну базу особистості, причому домінуюча когнітивна база може не збігатися з домінуючою мовою спілкування. Це може спо­стерігатися у випадках, коли людина засвоїла спо­чатку одну мову, яка є її рідною, за допомогою якої сформувалось світосприйняття, відбулися процеси соціалізації особистості, залучення в культуру, в світ символів та смислів даної мов­ної культури. І лише потім (хоча все ще у ран­ньому віці) відбулося засвоєння іншої мови, яка з різних причин з часом стала домінуючою, рі­вень володіння якою можна кваліфікувати як ви­сокий. Паралельно із залученням до іншої мови здійснювалося й залучення до іншої культури, поступово формувалася ще одна когнітивна ба­за, проте вона вже буде вторинною, хоча мова, співвідносна з цією когнітивною базою, й домінуюча (а домінуючою когнітивною базою зали­шиться база рідної мови). Така ситуація була типовою, наприклад, для багатьох освічених україн­ців, домінуючою мовою спілкування яких стала російська.
У випадках бікультурного білінгвізму постає питання про цілісність особистості білінгва. Ряд дослідників допускають можливість роздвоєння свідомості у двомовних осіб, конфліктність спів­існування двох мовно-культурних світів у свідо­мості білінгва. Допускаючи можливість існуван­ня в окремих випадках подібного внутрішнього конфлікту, варто погодитись з думкою Р. Тітоне про наявність у двомовних осіб метамовної свідомості, під якою дослідник розуміє здатність білінгва до перемінного, одночасного чи попе­ремінно-одночасного існування у двох мовних світах [9]. Цілісність особистості у цьому разі забезпечує наявність metaego, яке контролює і
синтезує різні типи поведінки білінгва, різні ego, співвідносні з двома мовами білінгва.
Окремо в цьому аспекті можна говорити і про явище напівмовності або суржику, коли індивід, недостатньо засвоївши одну мову, заповнює про­галини фактами іншої мови. Такі індивіди сто­ять на межі двох етнокультурних світів і не мо­жуть бути органічно інтегровані у жоден з них. Відсутність засвоєння на високому рівні хоча б однієї з мов, неможливість інтерпретації глибин­них смислів тієї чи іншої мови призводять до відсутності у маргінальних осіб повноцінної когнітивної бази, нездатності їх бути носіями, ре­ципієнтами і трансляторами певної національної культури. У цьому разі можна припустити наяв­ність у свідомості етномаргіналів фрагментарно­го співіснування двох когнітивних баз, співвід­носних з тими мовами, з яких складається сур­жик. Схематично це має такий вигляд:

де ІКП - індивідуальний когнітивний простір; КБ1 - когнітивна база однієї мови (у даному ви­падку лише її фрагмент); КБ2 - когнітивна база другої мови. 
Фрагменти двох когнітивних баз у свідомості етномаргіналів можуть досягати максимального симбіозу, а самі ці індивіди стають таким чином носіями і трансляторами креолізованого типу культури.
Когнітивні бази і когнітивні простори (інди­відуальний та колективний) реалізуються та ак­туалізуються у пресупозиції. Пресупозиція - це зона перетину когнітивних просторів комунікантів, яка актуалізується у процесі комунікації в кожній конкретній ситуації; і чим ця зона шир­ша, тим вдалішою буде комунікація. Виділяють три типи пресупозицій: макропресупозиція (співвідносна з когнітивною базою), соціумна пресупозиція (співвідносна з колективним когнітивним простором) та мікропресупозиція (співвідносна з індивідуальним когнітивним простором).
Під час спілкування білінгвів залежно від їх­ньої моно- чи бікультурності можуть виникати різні види пресупозиції. Схематично проілюст­руємо три загальні ситуації:
1. Під час спілкування двох монокультурних білінгвів (або монокультурного білінгва з монолінгвом), когнітивні бази яких різняться, виникає лише соціумна пресупозиція або/та мікропресу­позиція. Когнітивні бази не перетинаються, що мо­же призводити до пев­них труднощів чи непорозумінь у комунікації. 

2. Під час спілкування бікультурного білінг­ва, що має відповідно дві когнітивні бази - КБ та КБ2, з монокультурним білінгвом (або монолінгвом) виникає ще й макропресупозиція за умови, що комунікація відбувається тією мо­вою, когнітивною ба­зою якої володіє моно­культурний білінгв. 






3. Під час спілкування бікультурних білінгвів, які мають однакові когнітивні бази, в зоні пере­тину може перебувати як одна, так і інша когнітивна база. 
 


Припускаємо, що в зоні перетину можуть пе­ребувати і дві когнітивні бази одночасно (за умо­ви близькоспорідненого білінгвізму).
 






Якщо ж бікультурні білінгви мають лише одну спільну когнітивну базу, то під час спілку­вання відповідною мовою в зоні перетину може бути лише одна когнітивна база, та, що є спільною. 
 


У наведених випад­ках поряд з макропресупозицією звичайно ж має місце соціумна та мікропресупозиція.
Таким чином, розгля­даючи явище білінгвізму, слід враховувати як мовну, так і культурну компетенцію двомовних осіб, розрізняти бікультурний та монокультурний білінгвізм з урахуванням типу двомовності, мотивацій до засвоєння другої мови, ступеня інтегрованості в іншу куль­туру. 

1. ВаикулеЛ. Я ничего не делала для того, чтобы быть певицей II Сегодня.- 2003.- № 1623.- С. 6.
2. Верещагин Ε. Μ. Психологическая и методическая характе­ристика двуязычия (билингвизма).-М.: Изд-во МГУ, 1969.— 160 с.
3. Гудков Д. Теория и практика межкультурной коммуника­ции.- М.: Гнозис, 2003,- 287 с.
4. Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (від Олександра Потебні до теорії мовного релятивізму).- Львів: Літопис, 2002.- 304 с
5. Красных В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология- М.: Гнозис, 2002.- 284 с. 
6. Потебня О. Мова. Національність. Денаціоналізація.- Нью-Йорк, 1992.- 155 с
7. Уорф Б.-Л. Отношение норм поведения и мышления к язы­ку // Новое в лингвистике.- М.: Прогресс, 1960.- Вып. 1 .-С. 135-168.
8. Этнопсихолингвистика / Ю. А. Сорокин, И. Ю. Марковина, А. Н. Крюков и др.; Отв. ред. Ю. А. Сорокин.- М.: Наука, 1988,- 192 с.
9. Tilone R. Language contact and code switching in the bilingual personality// Language in Contact and Contrast. Essays in Contact Linguistics.- Berlin, New York, 1991.- P. 439-451. 
Tags: цікава лінгвістика
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Українські прислів'я і приказки

    Деякі прислів'я та приказки мають варіанти з маловідомими кінцівками, подекуди неочікуваними))) Можете спробувати вгадати :) "Язик доведе…

  • Аффтар (жжот): Arhistratig

    *** анфиса буферную зону имеет впереди себя что крайне затрудняет доступ к её загадочной душе *** ну да я обещал я помню но это же не прямо щас…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments