freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Оце полегшення))

 Гіперпуризм має свої рецидиви і в граматиці.

Так, деякі мовознавці наполягають, що в давальному відмінку іменники чоловічого роду мають лише закінчення -ові або -еві: кобзареві, морякові, і не мають закінчень , -ю: кобзарю, моряку. Це твердження спростовують пам'ятки української мови:

 

Мені з жінкою не возиться,

А тютюн та люлька

Козаку в дорозі пригодиться...

 

Час "народження" цитованої пісні — XVII століття. А ось Шевченкові рядки з "Неофітів":  

 

"Ще живуть

І Богу моляться, і мруть

Хрещені люди"...

 

"Москалеву криницю" Шевченко присвячує: "Я. Кухаренку".

 

Таких прикладів можна навести більше. Отже, підстав обмежувати закінчення давального відмінку іменників чоловічого роду до форм -ові, -еві і нехтувати закінчення -у, -ю, як на мене, немає. І ті, й ті закінчення властиві українській мові. Щоправда, в давальному відмінку односкладових слів українці здебільшого вживають закінчення -ові, -еві: коневі, дідові, Климові. Але у багатоскладових словах просто неможливо вживати такі закінчення. І справді, спробуйте скажіть: меморандумові, еквівалентові, Гогенцоллернові.


Святослав Караванський "Секрети української мови"

Tags: цікава лінгвістика
Subscribe

Recent Posts from This Journal

  • Українські прислів'я і приказки

    Деякі прислів'я та приказки мають варіанти з маловідомими кінцівками, подекуди неочікуваними))) Можете спробувати вгадати :) "Язик доведе…

  • Аффтар (жжот): Arhistratig

    *** анфиса буферную зону имеет впереди себя что крайне затрудняет доступ к её загадочной душе *** ну да я обещал я помню но это же не прямо щас…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments