freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Фашистські суфікси та націоналістичний словник: про русифікацію 1930-40-х років

Цитати з книжки Лариси Масенко "Мова і суспільство: постколоніальний вимір" "Нищення здобутків української культури почалося з політичного процесу Спілки Визволення України, на якому було звинувачено 45 провідних учених, письменників та інших представників української інтелігенції, в тім числі Всеволода Ганцова, Григорія Голоскевича, Сергія Єфремова, Андрія Ніковського, Людмилу Старицьку-Черняхівську та інших. Головний удар в цьому наступі було спрямовано проти Всеукраїнської академії наук. Після процесу СВУ уряд ввів цензуру на її видання і почав закривати найдіяльніші її секції.
У 1931 р. розпустили історичну секцію М. Грушевського, а самого вченого вислали до Росії, де він у 1934 р. помер. Багато його колег і майже всі учні зазнали переслідувань.
У 1930 р. було закрито державні курси української мови і Центральні державні курси українознавства; у 1932 р. – українські школи всіх типів та газети й журнали за межами республіки."



(Під час нетривалої українізації були відкриті українські школи на Кубані, Вороніжчині, Курщині, в Казахстані тощо.)



"...припиняється впровадження Скрипникової програми рідномовної освіти дітей національних меншостей. Невдовзі в Україні ліквідують національні райони. 20 квітня 1938 р. було прийнято спільну постанову Раднаркому УРСР і ЦК КП(б)У «Про обов'язкове навчання російської мови в неросійських школах України», внаслідок якої всі школи національних меншостей перевели на російську мову навчання."



(Під час українізації 1920-х років існували національні райони – російські, болгарські, німецькі, єврейські, грецькі, польські, на території яких діяли національні школи.)



"Починаючи з 30-х років поступово скорочується викладання українською мовою в середніх спеціальних і вищих школах, припиняється вивчення української мови у всіх вищих навчальних закладах, крім українського відділення філологічних факультетів університетів та педагогічних інститутів, згортається україномовне діловодство, українська мова витісняється з наукової сфери."




«Урядове втручання взагалі, а в даному випадку з боку уряду, опанованого росіянами, – у внутрішні закони мови було радянським винаходом і новиною, – зазначає Юрій Шевельов. – Ні поляки, ні румуни, ні чехи до цього не вдавалися, як не вдавалася царська адміністрація дореволюційної Росії. Вони всі обмежувалися на заходах зовнішнього тиску: забороняли вживати українську мову прилюдно, цілковито або частково; накидали державну мову через освітню систему; зваблювали українців своєю культурою й можливістю кар'єри; переселяли їх на неукраїнські території, а українські землі заселяли членами панівної нації тощо. Поруч цих "клясичних" метод радянська система встановлює контроль над структурою української мови: забороняє певні слова, синтаксичні конструкції, граматичні форми, правописні й ортоепічні правила, а натомість пропагує інші, ближчі до російських або й живцем перенесені з російської мови. Таким чином на радянській Україні конфлікт між українською і російською мовами перенесено з зовнішньої, позамовної сфери в середину самої мови. Боротьба відбувалася не тільки в людській психіці, а й у самій мові»."




"У Постанові народного комісара освіти УРСР від 5 вересня 1933 р. «Про "Український правопис"» було зазначено: «Український правопис, затверджений М. Скрипником 6 вересня 1928 р., був скерований на штучний відрив української мови від тої мови, що нею говорять багатомільйонні маси українських робітників та селян, на штучний відрив української мови від мови російської. Правописна комісія на чолі з М. Скрипником провела націоналістичну лінію в побудові, в літературному оформленні правопису».
Авторитарно, без обговорення, комісія на чолі з А. Хвилею постановила усунути з правопису написання літери «ґ» і м'якого «л» у словах іншомовного походження та багато інших елементів, кодифікованих в «Українському правописі» 1928 р."




"...для спланованого втручання у внутрішній розвиток української мови, для спрямовування її в бік максимального зближення з російською необхідно було перервати досягнуту в 20-х роках єдність української літературної мови, вилучити ті елементи, що ввійшли до неї із західноукраїнських діалектів і з галицько-буковинської літературної мови другої половини XIX – початку XX ст. З цією метою демагогічно абсолютизувався вплив польської мови на західноукраїнську літературну мову, а вся діяльність мовознавців 20-х років, спрямована на розширення словникового складу літературної мови шляхом об'єднання різноговіркових елементів усіх українських земель, в тім числі західноукраїнських, безпідставно оголошувалася полонофільською. Так, зміни, внесені в 1933 році в український правопис, було зроблено, за словами А. Хвилі, «по лінії усунення всіх штучних правил, які було спрямовано на те, щоб повернути розвиток української мови в бік польської буржуазної культури»."



"Таким чином, якщо російську мову в партійних настановах 1933 р. було оголошено «братньою» і мовознавців зобов'язували добирати в словниках усіх типів в українській частині слова «однозвучні» й «рівнозначні» з російськими, то вся самобутня українська лексика кваліфікувалась як штучно створена і взорована на польську мову, причому звинувачення термінологів у впровадженні полонізмів набували зловісного політичного відтінку: «...Особливо характерна заміна в словнику фізичних термінів цих термінів (йшлося про слова "однозвучні" й "рівнозначні" з російськими та білоруськими. – Л. М.) маловідомими або й зовсім невідомими трудящим масам УСРР полонізмами (політичний сенс цього полонофільства ясний – змикання з польським фашизмом)».
Подібну «чистку» було застосовано не тільки щодо термінологічних словників, а й щодо усіх інших лексикографічних праць, зокрема до академічного «Російсько-українського словника», що встиг вийти до літери «П» (включно). З тавром «націоналістичного» словник було заборонено, і видані чотири його томи зникли з усіх бібліотек."



(Чи не це ми чуємо досі? Нібито українська мова полонізована або стала полонізованою після набуття незалежності - вся питома українська лексика, всі несхожі на російські слова оголошуються запозиченими у поляків...)



"В українській частині реєстру словника 1948 року значна частина питомої української лексики, представленої в словнику 1924-1933 років, була або зовсім вилучена, або відсунута на другу позицію, після слова, спільного з російським. Масштаби лексичних втрат і безпрецедентної уніфікації реєстру українських слів, штучно підігнаних під російські, виявить майбутнє порівняльне дослідження праці лексикографів 20-х років зі словником 1948 року. Поки що обмежимося кількома прикладами:

РУС 1924-1933
Благополучие – добра доля, щастя, добробут, гаразд.
РУС 1948
Благополучие – благополуччя, благополучність; (счастье, удача) – щастя.

РУС 1924-1933
Брить, бривать – голити, брити, бритвати.
РУС 1948
Брить – брити, голити.
РУС 1924-1933
Голубой – 1) блакитний, голубий, ясносиній, 2) попеластий, попелястий.
РУС 1948
Голубой – голубий, блакитний.

РУС 1924-1933
Загорать, загореть – (подвергаться загару) засма(г)люватися, засмажитися, смагнути, засмагнути, смагліти, засмагліти, запікатися, запектися, запалюватися, запалитися, загоряти, загоріти.
РУС 1948
Загорать, загореть – загоряти, загоріти, засмалюватися, засмалитися.
РУС 1924-1933

Загораться, загореться – займатися, зайнятися, запалюватися, запалитися, загорятися, загорітися, підпалюватися, підпалитися.
РУС 1948
Загораться, загореться – загорятися, загорітися, займатися, зайнятися, спалахувати, спалахнути, запалюватися, запалитися.

РУС 1924-1933
Заживать – гоїтися, загоюватися, загоїтися, безл. затягати, затягнути, (о мног.) позагоюватися, позатягати.
РУС 1948
Заживать – заживати, зажити, загоюватися, гоїтися, загоїтися.

РУС 1924-1933
Занавеска – завіска, завісочка, фіранок, фіранка.
РУС 1948
Занавеска – завіска, занавіска; (зап.) фіранка.

РУС 1924-1933
Кладовая – (при доме) хижа, хижка, хижина, комірка, комірчина; (зап.) спіжарня; (отдельно от дома) комора.
РУС 1948
Кладовая – кладовка, кладова, комора.

РУС 1924-1933
Корзина – кошик, (побольше) кіш, (узкая с двумя ручками) кошіль, кошелина, кошар, кошівка, (из лозы) лозя(а)ник, сапет, сапета, (из лыка) козуб.
РУС 1948
Корзина – корзина; (ручная – обычно) кошик.

РУС 1924-1933
Кресло – фотель, крісло.
РУС 1948
Кресло – крісло.

РУС 1924-1933
Охрана – 1) охорона, оборона; 2) сторожа, варта, чата.
РУС 1948
Охрана – охорона."



(Недарма цей словник 1948 року саркастично називали "російсько-російським".


"Критики зазнали й видані у 20-х роках переклади. Так, мову українських перекладів творів Леніна Наум Каганович кваліфікував як «спотворену і перекручену націоналістами», внаслідок чого «зміст творів Леніна сфальсифікований і брутально перекручений». Такі серйозні політичні обвинувачення, а фактично вирок для перекладачів, Н. Каганович висував лише на підставі перекладу російських слів свобода, раскол та деяких інших українськими відповідниками воля, розлом, а не спільними з російською мовою словами свобода, розкол."



"Друге число журналу «Мовознавство» за 1937 р. у рубриці «Хроніка НДІМ (Науково-дослідного інституту мовознавства) 1933–1934» містить інформацію про низку доповідей, заслуханих протягом другої половини 1933 р. у відділі української мови з приводу «великого національного шкідництва в питаннях словотвору української мови». Усього було розглянуто понад 15 питань словотвору, з яких наведемо лише частину. Засуджувались як прояви шкідництва такі словотвірні форми, що вважались нормативними в мовознавчих працях і мовній практиці 20-х років, як вживання прикметників із суфіксом -ов(ий) замість -н(ий): предметовий, позакласовий, машиновий, високовольтовий, мільйоновий тощо замість предметний, позакласний, машинний, мільйонний тощо; рекомендації О. Курило, М. Гладкого та інших мовознавців 20-х років не вживати таких скалькованих з російської форм, як іменники жіночого роду на -к(а), -ч(а) із значенням процесу: розробка, поставка, очистка та ін.; іменники чоловічого роду з суфіксами -щик, -чик: збірщик, рознощик, мурівщик, підводчик та ін.; слова з префіксом без-: обезголовити, обезчестити, обеззброїти та ін. У доповідях було засуджено також попередні рекомендації уникати калькування другої частини російських прикметників із складником -подобный, -образный і -видный, а замінювати їх суфіксами -уват(ий), -аст(ий): дугуватий, а не дугоподібний; вживання відмінних від російських прикметникових форм, що виключали першу частину складних суфіксів -альн(ий), -озн(ий): пірамідний або пірамідовий, а не пірамідальний; артерійний, а не артеріальний; тифовий, а не тифозний та ін.; відмінне від російської вживання форм доконаного виду з префіксом з- від дієслів іншомовного походження: змобілізувати, зорганізувати та ін."



"Вкрай агресивно викладені звинувачення, висунуті до автора «Нарисів з української синтакси», вимоги знищити його працю, бо «важко, мабуть, найти виразніший націоналістичний твір в українському мовознавстві... де так чітко й войовниче сформульовані ідеї українського фашизму в мовознавстві», спирались фактично лише на три суто мовні, далекі від політики рекомендації С. Смеречинського обмежити вживання в українській мові синтаксичних форм з орудним присудковим, конструкцій на -но, -то з дієслівними формами минулого й майбутнього часу і віддієслівних іменників на -ння, -ття."


"Національна політика СРСР, починаючи з 30-х років, відрізнялася від колишньої самодержавної на суто словесному, демагогічному рівні. Метою її було формування з багатьох народів Радянського Союзу однорідного в ідеологічному й мовно-культурному плані населення, позбавленого свободи самовираження й індивідуальності як на особистісному, так і на етнічному рівні. Головними чинниками формування такої легко керованої маси виступали ідеологія марксизму-ленінізму, соціальна уніфікація й домінування російської мови, а також демографічна стратегія, що в радянській етнології одержала назву лінгво-етнічної міксації, тобто постійне вимішування людності з метою зменшення в республіках питомої ваги корінного населення."
Tags: Україна, цікава лінгвістика
Subscribe

Posts from This Journal “цікава лінгвістика” Tag

  • piwne oczy

    В польській мові є таке визначення кольору очей: "piwne oczy". Тобто, кольору пива: світло-карі або жовтувато-карі, ось такі:

  • spocić się jak mysz w połogu

    Ще чудова польська ідіома: spocić się jak mysz w połogu - спітніти, як миша у пологах (від страху, від знервування) Ось стільки мишенят може…

  • А польські ідіоми незгірші за наші...

    płakać jak bóbr — "плакати, як бобер", тобто, гірко плакати Тепер завжди так казатиму! "Плакала, як той…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 1 comment