freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Сенс життя як ментальний вірус

Питання "в чому сенс життя?" не набагато краще, ніж питання "чи припинили ви пити коньяк зранку?". Обидва питання містять імпліцитні посилки. В питанні "в чому сенс життя?" імпліцитна посилка - "у життя є сенс". А це зовсім не аксіома. Звідки взагалі взялася ідея, що життя має якийсь сенс, що він мусить бути?.. Який сенс в існуванні зірки  чи гори, метелика чи таргана, слона чи якогось мікроба?
Сенс є у штучно створених речей, бо людина їх зробила "для того, щоб..." Цвях та виделка, туалетний папір та мобільний телефон мають сенс, мету, призначення. Якщо вважати, що людина створена кимось для чогось, то у її життя має бути сенс. Тобто, для релігійної людини існування сенсу життя, може, й аксіома, але тоді питання про те, в чому він полягає, не постає - бо релігійній людині її релігія розтлумачить, для чого саме Бог (боги) її створив(ли).
А ось нерелігійній людині як спадає на думку шукати "сенс життя"? Звідки ця ідея? Я б сама точно не додумалася, що в життя може та має бути якийсь "сенс", якби не почула це словосполучення. Може, це насправді з релігій прийшло, хто зна... А почувши, я почала про це думати, і не додумалася ні до чого хорошого.
Я цю ідею вважаю насправді небезпечним вірусом. Хоча не всі люди до нього вразливі, для щасливих людей він досить безпечний. Власне, щаслива людина не дуже замислюється про якийсь там "сенс життя", бо їй це не треба. Вона живе просто тому, що жити - це добре, бо життя приносить радість, приємні емоції, і хочеться жити далі. Якщо й прийде думка про сенс життя, то щаслива людина завжди може відповісти на це питання в гедоністичному ключі. А от якщо людина нещаслива... Якщо життя не приносить радості... Ось тоді і починається шкідлива дія цього вірусу. Починаються думки: "А навіщо я живу? Навіщо я терплю все це? Навіщо б'юся як риба об лід, коли задоволення мені це не приносить?" І наступний крок: "А якщо нема задоволення від процесу та нема сенсу терпіти тяжке та неприємне життя, то чи не вкоротити собі віку?"
Якщо тяжкий період тимчасовий, можна ще відповісти: "Бо я сподіваюся, що потім буде краще". А якщо він довгий і невідомо, коли він закінчиться? А якщо є вагомі причини вважати, що несприятливі обставини ніколи не зміняться (наприклад, тяжка хвороба, інвалідність тощо)?
Ще певний час можуть тримати (хоча й не всіх) якісь обов'язки: малі діти чи хворі родичі, і людина може продовжувати жити заради інших. Але такі обставини зазвичай тимчасові... Діти виростають, а хворі або одужають, або помирають. І потім знов постає те саме питання.
І немає на це питання відповіді. Бо єдина чесна відповідь для нерелігійної людини, яка не почувається щасливою: немає ніякого сенсу, ніякої "вищої мети", а втримує мене в житті лише страх смерті, і більш нічого. Зізнатися собі в цьому тяжко, а жити далі, усвідомлюючи це, ще тяжче.
Subscribe

  • Українські прислів'я і приказки

    Деякі прислів'я та приказки мають варіанти з маловідомими кінцівками, подекуди неочікуваними))) Можете спробувати вгадати :) "Язик доведе…

  • Аффтар (жжот): Arhistratig

    *** анфиса буферную зону имеет впереди себя что крайне затрудняет доступ к её загадочной душе *** ну да я обещал я помню но это же не прямо щас…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments