freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Оксана Пахлёвская

Одна из моих любимейших украинских поэтесс. Дочка Лины Костенко, между прочим. Жаль, написала немного стихов (может, выпустит когда-нибудь что-то еще, впрочем).

****
Сквозь слезы улыбнусь тебе: "Иди!"
Сегодня утром профиль ветра строг.
Корабль твой в порту, готов к пути,
Он ждет дорог

Вновь берега пустынны и ничьи,
Раскрыты крылья бури в небесах,
Но я ведь солнце вышила в ночи
На этих парусах.

Возможно, не вернешься ты назад,
Как будто плач, напев издалека,
Моя любовь - как древний звон баллад,
Отчаянно горька.

Пусть из твоей стихии нет возврата.
Моря шумят, и холодно на свете.
Таких, как ты, ждут вечно, чтоб когда-то
Однажды встретить.

Весенние ветра разлук и встреч.
Полюбишь чужестранку. Бросишь дом.
Таков уж ты - сперва целуешь меч,
А женщину потом.



****
Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.

А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.

Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов - як дзвін старих балад -
гірка і відчайдушна.

З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.

Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім - жінку.
Tags: мої переклади, поезія
Subscribe

Posts from This Journal “мої переклади” Tag

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments