freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Дитинство - щаслива пора...

Колись в дитинстві, десь в 4 роки я проковтнула жвачку. Випадково. А тато мене суворо попереджав, що ковтати жвачку не можна, інакше буде заворот кишок, а від цього помирають. А я проковтнула. І зрозуміла, що все. Я приречена. Скоро помру. Але нікому нічого не сказала, щоб родичів не розстроювати. Пройшов день, два... тиждень... Я все не помирала та навіть почувалася непогано. Але хто знає, коли помирають від жвачки? Може, не одразу, а через кілька тижнів чи навіть місяців... Спитати, скільки мені лишилося, я не наважувалась, просто чекала. Не пам'ятаю вже скільки, може, з півроку. Потім все ж таки якось спитала у бабусі чи у дідуся - коли помирають від завороту кишок, якщо жвачку проковтнути? Наді мною посміялися та пояснили, що жвачка давно вже вийшла природним шляхом, і взагалі, хоча ковтати жвачку все ж таки небажано, але від цього зазвичай не помирають.
Зараз смішно згадувати, але тоді мені було насправді страшно.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 3 comments