freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Про Алексієвич

Зараз багато пишуть про Алексієвич, і я вже неодноразово бачила, як кажуть, нібито її твори - це російська література. От, наприклад пан Чхартишвілі:

"Русская, белорусская - неважно. Все равно это русская литература, раз по-русски написано. Поздравим Светлану Алексиевич - и себя. Браво, Нобелевский комитет."


Не все, що написано російською - російська література. Те саме стосується англійської, іспанської, французької, німецької тощо.
Література Південної Америки (крім Бразилії) - іспаномовна, але не іспанська.
Література Алжиру, Тунісу, Марокко - франкомовна, але не не французька.
Література США, Австралії та інших колишних британських володінь - це не англійська література.


Здається, що тут незрозумілого? Марк Твен - американський письменник, не англійський. Ассія Джебар - алжирська письменниця. Арундаті Рой - індійська письменниця, не англійська. Маркес - колумбійський письменник, не іспанський.
Але щодо Алексієвич - баталії... Хоча з Росією її не пов'язує нічого, крім власне мови - ані етнічна належність, ані місце народження, ані місце мешкання.
Записування Алексієвич до російської літератури - типовий приклад імперської культурної експроприації. "Подобається, значить, наше". І це нічим не проб'єш. "А я так сприймаю, а я так бачу". Хто ж заборонить...
Це все через брак постколоніальних досліджень на теренах колишнього СРСР. Банальні речі треба пояснювати на пальцях.
Так, в колишніх колоніях люди часто пишуть мовою метрополії. Це повсюдне явище. Англофонна Африка, франкофонна Африка, люсофонна Африка, іспаномовні та англомовні літератури Карибів та все таке інше. Але колишні колонії вже не належать метрополіям. І їхні творчі люди - не належать. Хоча метрополіям на користь те, що в інших країнах створюють твори їхніми мовами, це збагачує їх культури. І творити мовою метрополії - це означає певним чином працювати на неї, підтримувати її культуру. Деякі творчі люди це дуже добре усвідомлюють та неабияк переймаються цим, але інколи в них немає вибору, бо мова метрополії вже витиснула всі інші мови.


І останнє, сама Алексієвич себе російською письменницею не вважає. Ось що вона каже в своєму інтерв'ю:

"— Как вы сами себя идентифицируете: советская, белорусская, российская или европейская писательница?

- Действительно, у меня такая нетривиальная судьба для человека, пишущего по-русски, но родившегося на Украине в белорусско-украинской семье и почти сразу переехавшего в Белоруссию. Европейского в моей биографии и в биографии моих книг значительно больше. Так сложились обстоятельства. Больше 12 лет меня не было на родине. Я жила в Европе: Италия, Германия, Франция, Швеция. Два года назад вернулась в Минск."
Tags: литература
Subscribe

  • Українські прислів'я і приказки

    Деякі прислів'я та приказки мають варіанти з маловідомими кінцівками, подекуди неочікуваними))) Можете спробувати вгадати :) "Язик доведе…

  • Аффтар (жжот): Arhistratig

    *** анфиса буферную зону имеет впереди себя что крайне затрудняет доступ к её загадочной душе *** ну да я обещал я помню но это же не прямо щас…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 9 comments