freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Реймон Арон «Опій інтелектуалів»

Досить справедлива, на мій погляд, критика "лівих".

«Лівий, революція, пролетаріат
— ці модні поняття є запізнілими повтореннями великих міфів, що колись оживляли політичний оптимізм, таких, як проґрес, раціональний розум, народ.

Ліве політичне крило, яке об’єднує всі партії, що сидять по один бік амфітеатру, і якому приписуєть об’єктивні цілі або вічне покликання, існує за умови, що майбутнє має більшу цінність, аніж сьогодення, і що напрямок становлення суспільств зафіксований для всіх однаковий і назавжди. Міф про лівих спирається на міф про проґрес, він зберігає його історичну візію, проте губить частину його впевненості: ліві завжди матимуть перед собою правих, які перегороджують їм шлях до мети і яких ніколи не можна ані перемогти, ані навернути на свою віру.

З цієї боротьби, результат якої невідомий, народжується як фатальна неминучість міф про Революцію. Лише силою можна здолати опір інтересів або класів, вороже нестроєних до «омріяного завтра». Виглядає на те, що Революція і Раціональний Розум кардинально протистоять одне одному: перша закликає до насильства, другий — до порозуміння. Або люди починають дискусію, і, в кінцевому підсумку, одна сторона переконує іншу в своїй правоті, або вони відмовляються від розмов і беруться за зброю. Але насильство було і є останнім засобом раціоналістичного нетерпіння певного виду. Ті, хто знає, якого вигляду мають прибрати людські інституції, дратуються через сліпоту до себе подібних, вони втрачають віру в дієвість слова і забувають про те, що ті самі перешкоди, спричинені сьогодні природними нахилами індивідів та колективів, виникатимуть і завтра, ставлячи революціонерів, господарів Держави, перед альтернативою компромісів або деспотизму.

Місія, приписувана пролетаріатові, безперечно, пов’язана з давньою вірою в доброчесність простого народу. Вірити в народ колись означало вірити в людство. Вірити в пролетаріат — це те саме, що вірити в очищення душ у горнилі випробування лихом. Через нелюдські умови життя — до загального спасіння. Народ і пролетаріат символізують істину простолюду, але народ, зрештою, — це поняття універсальне — принаймні в тому розумінні, що привілейовані теж включаються до загалу, — а пролетаріт є лише одним з класів і може злитися із суспільним загалом лише внаслідок кривавих битв. Той, хто виступає від імені пролетаріату, дивиться на історію як на безперервну війну рабів зі своїми поневолювачами, що триває впродовж багатьох століть, він не вірить у природний і мирний суспільний поступ, а всі надії покладає на останній і рішучий бунт знедолених, що змете рабство.

Ці три поняття допускають і більш тверезе тлумачення. Ліві — це партія, яка не хоче миритися з несправедливістю і яка протиставляє виправданням влади право, оперте на міркування здорового глузду. Революція часто уявляється подією ліричною або романтичною (передусім у спогадах), іноді неминучою, прагнути якої було б так само небажано, як і засуджувати її: важко сподіватися на те, що панівні класи чогось навчилися з історії, або на те, що вдасться усунути від влади негідних правителів, не порушуючи законів і не закликаючи до збройного повстання. Пролетаріат, у значенні робітничої маси, яку створила велика індустрія, не одержував ні від кого (за винятком одного інтелектуала, що народився в Німеччині й усередині минулого сторіччя перебрався до Великобританії) місію «спрямувати історію на правильний шлях», і він являє собою в XX сторіччі не так величезний клас, що складається з жертв суспільної несправедливості, як когорту трудящих, якими управляють менеджери і яких вербують у свої лави демагоги.

Ці три поняття втрачають свій раціональний зміст і стають міфами внаслідок однієї інтелектуальної помилки.

Прагнучи довести безперервність лівих ідей упродовж історії або приховати той факт, що не було такої епохи, коли ліві зберігали б єдність, умисне забувають про діалектику режимів, про перетікання цінностей від однієї партії до іншої, про засвоєння правими ліберальних ідей, спрямованих проти планування та централізму, про необхідність обирати серед суперечливих цілей ті, які ведуть до розумного компромісу».

Tags: литература
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments