August 20th, 2016

Лариса Масенко "Мова і суспільство. Постколоніальний вимір"

"...принцип мовно-культурної рівноправності в постколоніальний період демагогічно використовується в інтересах колишньої імперської культури і саме представники імперського народу найбільше на ньому наголошують. Насправді ж дотримання цього принципу в країні, де національну мову тривалий час витісняла імперська, є не чим іншим, як підступним впровадженням культурного дарвінізму або, в деяких випадках, і культурного геноциду."


"«Щоденник» С. Єфремова містить цікавий запис, датований 18 січня 1929 року: «Сенсаційна новина. Ніби в Москві постановлено: усю "союзну" територію огласити власністю СРСР: підданство рахувати тільки за СРСР. Отже, цим самим касуються всі "незалежні" та "автономні" республіки і заводиться унітарна система.
Кажуть, що цієї постанови поки що не оголошено, бо "треба підготувати громадську думку". Скрипник у Москві ніби протестував, кажучи: "Що ж це – поворот до єдиної неділимої?" – "Так, – одказали йому, – до єдиної неділимої ВКП". "Але ж не забувайте, що це порушення конституції: ми ж можемо вийти з Союза". – "А можете, – була відповідь, – без території і людности". Протестант, зачувши це, замовк... Та й справді, що йому говорити, цьому представникові сучасної " Малороссийской коллегии ", коли він з товаришами ще попереду всі позиції здав і сидить у жмені того, хто диктує тепер свої умови?!»"