July 26th, 2015

Про слабких жінок

Неймовірно дратують ці розказні, нібито жінкам дуже корисно вміти прикидатись слабкими та безсильними, робити вигляд, наче вони не можуть самі про себе подбати, заробити гроші, вирішити власні проблеми. Деякі навіть кажуть, що краще і справді нічого такого не вміти. І ось тоді, за легендою, про жінку найкращим чином подбає чоловік, він вирішить її проблеми, принесе грошей, дістане зірочку з неба. І буде тоді жінці щастя. А коли вона сама все робить, то вона не дозволяє чоловіку проявити свою турботу та відповідальність (а він так хоче, аж пищить, вона не дає!).
Люди добрі, та це ж брехня... Нікому не потрібна _насправді_ слабка та безсильна жінка. Деяким чоловікам буває цікаво погратись в це, ну там, наприклад, відчинити консервну банку чи щось подібне. Це їм придає самовпевненості, особливо коли інших досягнень немає, крім більшої фізичної сили, ніж у жінок.
Я ніколи не вміла прикидатись вівцею, але насправді я не така сильна, як деякі про мене думають. Тобто, періодами. Взагалі я чудово вмію про себе подбати, але час від часу буває таке, що я втрачаю всі ці навички. І тоді я не можу нічого. Не можу вирішувати проблеми, заробляти гроші, не можу інколи з ліжка підвестись. І знаєте, щось я не помітила, щоб хтось біг оточувати мене турботою та вирішувати мої проблеми. Нічого подібного. З більшості таких періодів мені якось самотужки доводилось виходити, за рахунок запасів з кращих часів та позичання грошей. Так, в один з таких періодів мені допоміг вижити хлопець, з яким я тоді жила. Допомога ця була в об'ємі - щоб з голоду не здохнути, і не більше. (Тобто, буквально - він купляв продукти, а на новий одяг чи сплату комуналки в мене грошей не було в тому році.) І в комплекті з докорами: "Ну скільки можна? Йди на роботу! Підведись та прибери! Візьми себе в руки!" Прекрасний принц, який би вирішив всі проблеми, так і не з'явився. А я ж не прикидалась! Я насправді була слабка та нездатна подбати про себе, і насправді потребувала допомоги та турботи!

Це не те, що я жаліюся, яка я бідолашна та які чоловіки погані. Я чудово розумію, що небагато бажаючих тягти на собі безпорадну людину. Від цього мало радості. Просто нащо брехати, що нібито це буде, і радити жінкам відмовлятись від корисних навичок та вмінь, щоб отримати особисте щастя? Ось це дратує...

Рита Бальмина

Я когда-то упала с небес
В лоно матери, в руки седой акушерки,
В первозданно-недевственный лес
Новой жизни, где прежние мерки
Сразу стали тесны, и удар
Был о землю не болен - и дар
Принят был без большого спасибо.
Я когда-нибудь так же красиво
От удара о рыхлую почву,
Без раскаянья, грешно, порочно
Из унылого лона могилы
В мир надлунный и ангелокрылый
Унося пережитую грусть,
Вознесусь, вознесусь, вознесусь.