freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Оксана Радушинська (мій переклад)

Терпи. Борись. Плыви по злой реке.
Глотай ее отравленные воды.
По правде, мы одни. Никто ни с кем.
Среди потопа, бури, непогоды.

Когда мороз до ломоты в костях.
Когда усталость жжёт огнём в груди.
Никто ни с кем. И каждый сам свой шаг
Решается и делает... с пути.

Ведь только так. Полями, наугад.
Не торной стежкой, топтанной веками.
А куст колюч. А вороны летят.
Нащупывай ступнями и руками

свой давний след, оплавленный огнём
свои слова, распятые на тёрне.
Былые лики всех своих имён.
Эфес меча, чуть тёплый от ладони.

И то, что сменит холода и тьму.
То, что цвести без цвета научилось...
Терпи. Борись. Плыви. Всё потому,
Что ты родилась.

Оригінал:
Терпи. Борись. Греби у злій воді,
Ковтаючи брудну її отруту.
Ніхто ні з ким. Насправді ми – одні
У паводку оцім. В негоду люту.

І коли холод зціпить до кісток.
Й коли пече у грудях від знемоги.
Ніхто ні з ким. І кожен сам свій крок
Виважує і здійснює… з дороги.

Бо тільки так. Бо тільки навмання.
Не битим шляхом, яким йшли віками.
А чагарями. А під воронням.
Намацуючи стопами й руками

свої сліди, обпалені вогнем.
Свої слова, на тернищах розтяті.
Колишні лики всіх своїх імен.
Тепло долонь в меча на рукояті.

І те, що має статись по імлі.
І що цвісти без цвіту научилось…
Терпи. Борись. Греби у злій воді.
Бо народилась.
Tags: мої переклади, поезія
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments