freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Маріанна Кіяновська

Я сомнамбула. Місяць - провалля, підсвічене знизу,
Де самшити лежать, а смарагди летять, мов літа.
Я бреду і бреду по тонкому, як голка, карнизу,
Німо ввіривши душу долоням, вона золота -
Бо ні з ким не прощалась: на всіх одкровення не стати.
Намагаюся йти, не дивитися в досвід і вниз.
Я сомнамбула? ні, самогубця у вимірах страти,
Я осінній листок, що над прірвою вітру завис.
То усе ще любов, я усе ще без тебе не можу.
Ритм польоту - і втома, що в безвість мене віднесе...
Я спокутую віру - то байдуже, людську чи Божу:
Передсмертна печаль, невагомість повітря - і все.
Tags: поезія
Subscribe

  • Help yourself first

    Часто бачу поради (і мені такі давали): "Якщо вам погано, то йдіть та допомагайте іншим, і вам полегшає!" Коли читаю це, завжди згадую…

  • (no subject)

    Маю чудову ідею для чоловіків, які так вважають. Хай візьмуть букет троянд і пляшку шампанського та запхають собі у сраку! Ото їм буде і…

  • (no subject)

    Треба ставитись до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе. Але ніколи, ніколи, не варто розраховувати на те, що люди у відповідь будуть…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments