freya_victoria (freya_victoria) wrote,
freya_victoria
freya_victoria

Людмила Смоляр "Минуле заради майбутнього"

Це про 1860-1917 роки
"Системи суспільного виховання дітей практично не існувало. Урядові органи не цікавилися статистикою народження та смертності немовлят. 55% дітей шахтарів Донбасу вмирали не доживши до 7 років. Із 1000 дітей в українських губерніях вмирало, не доживши до 15 років - 35%. Гро­мадськість звернулася до цієї нагальної проблеми лише з появою жіночих організацій.
 
Виключно важкі умови праці, безправність, закріпачення в сфері побу­ту характеризували становище селянок, які складали переважну більшість населення Наддніпрянської України. Селянка-українка починала заробляти собі хліб з 7-8 років. З цього віку весь день її вже був заповнений визначени­ми та відповідальними обов’язками; в більшості випадків, переважаючими її фізичні можливості: вона пасла худобу, іноді на відстані декількох верств від дому, харчуючись одним хлібом та мокла під дощем, чи носила на руках надмірно важку для неї дитину. 3 9-10 років вона просиджувала за веретеном та прялкою весь вільний, від догляду за дитиною, час, майже не користуючись зимою свіжим повітрям через відсутність теплого одягу.
З 14 років дівчина-селянка вже працювала поряд з матір’ю, виконуючи в пору жнив роботу надто тяжку та шкідливу для дівчини цього віку. Хо­дити до школи їй не було часу і незначний відсоток (22%) відвідуючих шко­лу дівчат пояснювався не так небажанням батьків, як необхідністю корис­туватися послугами дівчини в домашньому господарстві."
"З 15-19 років в житті селянської дівчини наступав особливий період: це був період найбільшої свободи та особистої ініціативи - вона працювала виключно на себе. В той же час це були і роки тяжких сімейних драм. Ве­ликі сімейні непорозуміння тягнулися іноді цілими місяцями поки, врешті, батьки не визнавали, не тільки теоретично, але і практично, фатальну не­обхідність відмовитися від експлуатації праці своєї доньки, залишитися без помічниці та надати їй можливість приготувати для себе придане. А прида­не мало величезне значення в селянському побуті. Дівчина зобов’язана була приготувати все необхідне в такій кількості, щоб вистачило, по можливості, на все життя, так як, створивши сім’ю, вона не мала ні часу, ні морального права піклуватися про себе без збитку для сім’ї або господарства."
"Перелік всіх робіт та обов’язків, які селянка повинна була виконувати по господарству включав: а) половину всіх польових робіт; б) збір коноплі, льо­ну і весь обробіток тканого матеріалу лежав виключно на жінці, робота ця була пов’язана з великим ризиком для здоров’я; в) жінка, головним чином, обробляла город; г) мила та сушила зерно для помолу в млині; д) доглядала за домашнім господарством, худобою, виробляла продукти: масло, пшеницю, крупу тощо; е) ткала полотно; є) здійснювала осіннє та весняне мазання буді­вель; ж) в її обов’язки входило приготування їжі для всієї сім’ї; з) і врешті, най­складнішим та відповідальним обов’язком було виховання дітей. Щоб вико­нати всі ці роботи та обов’язки, селянка підводилася о 5 годині і працювала до 11, а влітку її робочий день розпочинався о 3 годині та закінчувався в 10.
Вагітна жінка не тільки не скорочувала кількості робочих годин, але, навпаки, враховуючи наперед той час, який вона втратить внаслідок по­ логів, прагнула відпрацювати якомога більше, поки не було перешкоди, і часто її пологи і відбувалися на полі. Як породілля, вона користувалася доглядом не більше 3-х днів, на четвертий день вона підіймалася та прий­малася за напружену роботу по господарству, ризикуючи набути хронічні жіночі захворювання. З народженням дитини, стан жінки-матері в се­лянському середовищі був безпорадним, так як поєднати обидва обов’язки (господині та матері) в селянському побуті було майже неможливо: необхі­дна увага до дитини - збиток для господарства, господарські турботи - шкода дитині. Плач дитини - велика перешкода для її роботи в домашньо­му господарстві, і селянки часто вдавалися до вироблення практичних прийомів штучного присипання: вони або сильно колихали дитину, смикаючи зі всієї сили колиску, або мазали тім’яну частину голівки його горіл­кою, чи напувала відваром із макових голівок. Отже, життя дитини украї­нської селянки було ненадійним, і всі шанси на життя її залежали від ви­падковостей, а не від доброї волі матері.
Становище як матері, так і дитини, значно погіршувалися, якщо ос­тання народжувалася в літні місяці (таких народжень був значний відсоток в Наддніпрянській Україні, так як більшість шлюбів здійснювалися восени після повернення молоді із заробітків). В такому випадку мати змушена була залишати дитину на догляд дівчинки 7-8 років, чи слабої бабусі, або брати його з собою в поле. І в одному, і в другому, і в третьому випадку, не говорячи вже про нещасні випадки, дитина, перш за все, голодувала. Лікар Смаковський у своїй статті “О смертности населения в Малороссии” пи­сав: “По окончанию страды наблюдается огромный прилив больных с глу­бокими явлениями физического переутомления. Масса детей, особенно до года, гибнет в это время, так как у матери от тяжелых работ и изнурения пропадает молоко, и дети питаются его жалкими и вредными суррогата­ми”
Tags: україна
  • Post a new comment

    Error

    Comments allowed for friends only

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 2 comments